Вперше термін «козак» було згадано в Початковій монгольській хроніці 1240 року.
У 14 ст. цей термін вміщено в словник половецької мови та в додаток грецького збірника житій святих. На землях сучасної України згадки про козаків відносяться до XIV ст., коли більшість українських земель юридично належала до складу Речі Посполитої. Козаки того часу — це люди Великого Степу, Дикого Поля, тобто степів, які розташовані на землях сучасної України, Росії, Казахстану й деяких інших країн Азії.